Вечір у Калюсі
Заснули зорі в глибині ріки,
Їх розгубив між берегами літній вітер,
Так хочеться приїхати сюди,
З бабусею в садочку посидіти…
Нема бабусі, і села нема…
Вода над Калюсом кругом, між берегами…
Десь пахне м’ята, що колись росла
В садку вишневому в дворі моєї мами…
Лиш ворухнулась качка в осоці,
То Водяний лоскоче лапки тій пташині…
Пахне бузок, й волошки у моїй руці…
Тут був наш дім, тепер ми – на чужині…
Так тихо над водою, над селом…
І місяць водить зорі за собою,
Летіти важко так з одним крилом,
Сумую я, Калюсе, за тобою…
Антоніна Даниленко, травень 2017 року
Фото з інтернету.
Дорогие друзья! Чтобы не потерять совет, жмите "Класс!", а потом "поделиться". Так он останется на вашей стене, а кроме того - его смогут увидеть ваши друзья!