ПРОБАЧТЕ, МАМО!!!
Ми з Вами рідко згадуєм батьків,
Коли кидаєм їх, закінчуючи школу.
Ми не задумуючись, різних скажем слів,
Вони ж за деякі, шукають валідолу.
Завжди для нас вони усе робили,
Щоб було легко нам в цьому житті.
Ми виросли, батьки вже посивіли,
І через нас лишились в забутті.
В буденних клопотах не думаєм:”Як мати?,
Як там здоров’я чи іще жива?’’.
Роки пройдуть і лише біля хати, -
Самотньо буде жити кропива.
Колись ішли і ще не розуміли,
Що тоже будем мати ми дітей.
Від них, щоб серце трошечки зігріли,
Чекати будемо приємних тих вістей.
Життя та річ, яка усе навчить.
І сліз тих маминих, ми зрозумієм ціну.
Цінуйте те, що голос мами ще звучить,
Бо все життя за