...Осені...
Я так люблю тебе,моя чарівна осінь,
За твоі барви,які душу зігрівають,
За те все золото і те все сонце-світло,
Які мене творити надихають.
Твоя палітра, така тепла й неповторна,
І кожен спалах диво-сонця на листві,
Приносить радість,навіть,коли ти мінорна,
І навіть,коли йдуть дощі...
Осінній парк...Це згадане дитинство,
Коли ходили, ми дітьми ,збирать каштани,
Як підкидали до небес багряне листя,
Що розліталось,мов вода в фонтані.
Кленовий запах листя і каштанів,
І повна пригоршня гладеньких жолудів,
Тоді робили всіх таких щасливих,
Нас - безтурботних дітлахів.
Цим шелестом жовто-оранжевого листя,
Цим запахом й теплом осінньоі погоди,
Принизане усе життя...
Які дарують, осінь-ма
....Павутинка бабиного літа...
Павутинка бабиного літа,
Так тихенько опустилась на стерню,
Своім блиском ніби сповіщає,
Що кінець настав ,літньому дню...
Ось з города урожай збираєм,
Сухе кукурудзиння шелестить,
І так ,небувало ,соняшник жовтявий,
Одиноко на всі боки майорить...
Сонечко, от-от ,за обрій та й сідає,
Вересень вступив в своі права,
Осінь він гостинно пригощає,
Все довкола в кольори вдяга...
Сизі сливи манять своім смаком,
Груші,яблука,додолу з гіль звисають,
Пахне димом й сухим сіном,
Ластівки у вирій відлітають...
Дивишся на все і розумієш,
Що, минулось жарке літо...
Ніби було, ніби і не було...
Вже так не зігріє сонце своім світлом...
І дзвінкого гомону не чути,
Того ,який к
Игорь Понедзялок
... В унісон ...
Ми закружляли в ритмі танцю,
У ритмі щастя і любові,
Сердець обох одне кохання,
Яке ,мов вирвалось на волю.
А ми б і не могли придумать,
Що доля нас так познайомить,
Що почуттями обдарує,
І в ритмі вальсу вдвох закрутить.
Мені з тобою так щасливо,
Так весело,так ніжно,так спокійно,
І сон ночами не такий потрібний,
Ти - моє щастя,моє диво.
З тобою, я забув про все на світі,
І із душі те сонце виринає,
Я хочу бачити твою усмішку в цьому світлі,
Нехай вона ніколи не згасає...
Игорь Понедзялок
...Море Сонця...
Скажіть мені ,ну як це море можна не любити?,
Це - море Сонця...Радості...Тепла...
Його красу словами неможливо передати,
Це - море Світла,Позитиву і Життя...
Ніщо не може порівнятись із красою,
Ту,що Господь подарував нашій краіні,
Омиту сонцем,працею й росою,
І милу оку украінськоі людини.
Я так люблю цей сонях - золотаве море,
Що хочеться його поцілувати,
І посміхнутися тобі ,Украінський народе,
І всю любов свою ,тобі подарувати... :)
Игорь Понедзялок
...Уединение...
Все так ровно,тихо и спокойно,
В этой без границ Вселенной,
Отключу своё сознание вольно,
Нет желания и надежды.
Мне сегодня ничего не надо,
Все ушло...и больше не вернётся,
А зачем? Тебе ведь легче стало...
Завтра снова новый день начнётся...
И бокал игристого спиртного,
Белый дым от дорогой сигары...
Кофе...Мысли...Ничего другого...
Лишь покой...Звучанье струн гитары...
Хочется сбежать от всех на свете...
И побыть в смирении с судьбою...
Спрятаться в клетчастом сером пледе,
И побыть наедине с собою...
Игорь Понедзялок
...Приречені кохати...
Тихий вечір плавно догорає...
Шовк ...Костюм... Обійми двох людей,
Він іі так ніжно обіймає,
Пригортає до своіх грудей...
-Я ,тебе ,не бачив стільки років,
І так ,випадково ,знов зустрів,
Не повіриш,скільки про це мріяв...
Я ,тоді... тебе не зрозумів ...
Не суттєво,що в житті моєму було,
Бо не було спалахів,ні фарб,
Тільки серце знало і відчуло,
Як з тобою зустрічі я праг.
Весь цей час про тебе одну думав,
І, яка б уже могла бути сім'я.
І чому так доля повернула?...
І чому в душі - твоє ім'я.
Хто б не був ,а серцю не накажеш,
Думав,що вже з розуму зійду ,
Я не можу знати,що ти скажеш,
Більше я тебе - не відпущу...
Наші ниточки життєві розійшлися,
Не