Дивися ,світе, —плащаниця —України, Котру , щодня, вбивають вороги.. За що ,незнаю...Чи за небо синє.. Чи за пшеничні золоті лани... За мову рідну....Пісню солов‘іну.. За вишиті сорочки й рушники.. За соняхи..За мальви..За калину.. Що вільна...Незалежна..За гріхи ..? А знаєш ,світе , що Герої помирають.. Здобувши славу ..Тут ось на землі.. А в Небесах .. —Візьми ,Господь,до Раю! Бо в пеклі, на війні ,вони були.. Найкращі діти....Нації цвіт гине.. Зі злом ,пітьмою в тяжкій боротьбі, Бажання маючи ,всього ,одне -єдине— Усе здолати і перемогти.. Своєю кров’ю платять і здоров’ям— За новий день ...Аби ми ще жили.. І де ж ти ,світе , бачив більш любові.. В яких серцях ? В які ,скажи ,віки ? Лари