Тут зупиняється часу плин.
Мов зачарована - тиша,
Річка, і ліс, і Погорений млин-
Все таємничістю дише.
Глянь навкруги - неймовірна краса,
Аж перехоплює подих!
Тут навіть вищі якісь небеса
Й благословенна природа.
Стрічечки ледве помітних стежок
У трав шовковистих в полоні.
Вила квітучі, чарівний Лужок
З Прогалини-як на долоні.
Гори, неначе Карпати, круті,
Пахне ромашкою-цвітом-
Рада я тим, що в моєму житті
Є ця симфонія літа.
В синьому небі жайвір співа,
Сонна поляна квітує...
Всі найніжніші і щирі слова
Тобі, моя земле, дарую!
Надія Подкопаєва, із збірки "Квіти любові"