Володимир Ніщимний Гар’ю пропахло окопне життя, В шрамах земля від снарядів, ракет. Бродять примхливі в душі почуття, Стогнуть відлунням далеких планет. В вічності тане зворушлива мить, Вітер скуйовджує полум’я бою, Знов чорний птах вже до когось летить В ранок весняний печаллю-журбою. Душу пронизує відчай і щем – Вже солов’ї розспівали осоння. Смуток, розмитий весняним дощем, Стука в моє невгамовне безсоння… 12.04.2023
Володимир Ніщимний День знесилився-втомився Сірі хмарки волочить, В трави дощиком пролився, В надвечір'я сів спочить. І незчувся, як поволі Хтось торкнувся його пліч – То туманом в чистім полі Простелилась темна ніч. Вийшов місяць і в дозорі, В таємничій тишині, Розсипає в небі зорі , Сни замішує чудні… 27.04.2023