#україна,
#украина,
#песниобукраине,
#україна,
#пісніпроукраїну,
#песнинастихиниколаяхмеленка,
#николайхмеленок,
#песниовойне,
#войнанаукраине,
#война,
#війнавукраїні
Україно моя!
Україно моя, моя стомлена нене,
Чим розрадить тебе, як тобі помогти!
Не лишилось ні слів, ні можливостей в мене,
Все розтринькав на пошук чудесних світів.
І то ж треба було — десь думками блукати,
Забуваючи рідне змарніле лице,
Щоб нарешті уздріти, як стомлена мати
Усміхнеться лише та й пробачить усе.
Україно моя, моя хвойдо кохана,
Я під ноги життя тобі кидав, а ти
Усміхалася зверхньо, — і переступала,
Як непотріб, мовляв, заважаєш і ти.
Так, в моєму житті ти не мала потреби —
Було безліч гарніших, спритніших, ніж я.
Скільки їх притьмома позрікалося тебе,
Подивися ж під ноги, триклята моя!
Україно моя, моя вірна дружино,
Нам з тобою радіти і лаятись вік.
Та хіба ж одне одного з нас хто покине
Через злі балачки наших сварок дурних?
Україно моя, моя доню маленька,
Ти живеш і радієш тому, що жива.
Занедужаю я — ти підійдеш тихенько
І притиснеш долоньку малу до чола.
Патріотів без мене ти маєш доволі,
Православнішіх, більш красомовних, ніж я,
Україно моя, моя совість і доля,
Берегиня, любов і гіркота моя...
21/VI-1995
Олег Мартиненко