Рая

Коли втрачаємо близьких своїх, у житті пропадає сенс на мить, Тьмяніють фарби, сонця не видно, і сил немає ні молитися, ні ридать. В душі раптом запанувала пустка, і життя не життя - суцільна маята... А час мчить, все йде вперед, Але в серці нашому скорбота і гіркий лід. Несемо квіти до могили дорогою, як данину останню, творимо уклін земний. І чуємо раптом у відповідь: «Я поруч, я з вами, адже у Бога смерті немає!» Любимо... Пам'ятаємо... Сумуємо... Найближчі друзі Раїси Олександрівни із народного аматорського драматичного колективу «Дивограй»