Весніє.

На дворі весніє.
Повільно холод відступа.
Рясніє, дощиком рясніє.
І котиться сльоза скупа.
і плаче квітень на калині,
І сік тече з сумних беріз.
Цвітуть в траві фіалки сині
і губить сльози верболіз.
Зима повільно відступає.
Сніжить порою, вітер дме.
Дрімає, сонечко дрімає.
Між хмар ховається саме.
Пасхальні дзвони з язиками
стоять похмуро на дощі.
Церковні співи з молитвами
летять до грішної душі.
Весніє. Бруд тече в калюжі.
Торішні біди... Хай їм грець.
Стають і люди небайдужі.
Любов торкається сердець.
Це час такий. Пора прозріння.
Пора покори, каяття.
Ми всі йдемо до Воскресіння,
до зовсім нового життя.
Г.Потопляк.