Згадаймо воїнів-афганців,
Пройшовших полум’я війни.
Тих, хто там був і добре знає
Ціну життя на цій землі.
Привела стежка-доля хлопця
В високі гори у Газні.
Панжер, свист куль не вийдуть досі
З міцної пам’яті броні.
Гітара, автомат і друзі
Давали сили у бою.
Обстрілів музика у вусі
Бринить мелодію свою.
Що відчуваєш ти, солдате,
У дев’ятнадцять з лишнім літ?
Можливо, страх? Ні! Лише втрату
І на долонях крові слід.
Колісний бронетранспортер
Горить, летить каміння.
«Якби товариш не помер…
Я донесу, знайду спасіння»
А бій гуде, жалю немає,
Лютує й палить хижий звір.
Цинізм влади серце крає…
Чи хочуть дійсно вони мир?
Синдром афганської хвороби
Додасть у скроні сивини,
Думок минулих ве