А сотню вже зустріли небеса...
А сотню вже зустріли небеса..
Летіли легко, хоч Майдан ридав..
І з кров’ю перемішана сльоза....
А батько сина ще не відпускав..
Й заплакав Бог, побачивши загін, -
Спереду - сотник, молодий, вродливий,
І юний хлопчик в касці голубій,
І вчитель літній - сивий-сивий...
І рани їхні вже не їм болять,
Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло..
Як крила ангела, злітаючи назад,
Небесна сотня в вирій полетіла...