Село упало на коліна…
Село упало на коліна
Перед своїм героєм - сином,
Який на фронті воював,
Вкраїну рідну захищав.
Зійшлась велика вся родина,
Щоб попрощатися із сином,
І однокласники зійшлись.
З якими гралися колись.
За ніч геть посивіла мати,
Уже втомилася ридати
За сином , що в труні лежить,
І дуже швидко час біжить…
- Синочку, - ніжно промовляє,
Чого так у житті буває,
Хіба для того народила
Тебе, щоб класти у могилу?
Чого правителів сини
Не знають гіркоти війни,
Чого вони не посилають
Своїх синів…?Хіба не знають,
Що убивають вас щодня,
Кров»ю полита там земля,
Вона кричить, щоб зупинились,
Натомість свіжі є могили…
Прийшла у чорному кохана,
Бо на душі велика рана,
- Чого ти