… годинник посекундно і невпинно цокає – вибиває ритм життя. Люди снують вулицями, весь час кудись крокуючи, заздалегідь намітивши собі дорогу, поставивши перед собою ціль. А що буде потім? Цього ми
сказати не можемо. Щастя? Ми щодня користуємося цим словом, навіть не знаючи, напевно,що воно означає. Натомість наступить лише тимчасове задоволення, після якого треба знову і знову бігти за грайливим метеликом, прокладаючи в уяві новий шлях.
Маленька людина сидить у своїй тісній кімнатці, поглядаючи у вікно, стомлене від одноманітності. Маленька людина прагне свободи, мріє вирватись із полону буднів… Задає все нові та нові запитання. Але кому? Собі…