Левая колонка
Пливи по небу чорна хмаро!
Дай сонцю нашому зійти...
Ми так втомились від кошмарів
Страшної , чорної війни.
Жени її подалі , вітер!
З небес ясних за горизонт,
Звільни від болю рідний Південь,
А далі Схід, за кроком крок.
Тоді нехай проллється злива,
Слізьми людей, розбитих мрій,
Нічних тривог, руїн, безсилля,
В останню ніч, хай буде грім!
А далі ранок! Мир і спокій,
Погожий день! А більш не треба!
В молитві Богу переможній
Хай сонце наше зцілить небо!
Lyubov 🇺🇦 УКРАЇНА
Вместе с 30 друзьями
Така як є...У хмарах не літаю,
Живу,звичайний ранок зустрічаю.
І не здаюся кращою,ніж є,
Бо все,що маю,все лише моє.
Така як є...Нікому вже не вірю,
В минуле нам немає вороття...
Така як є,та часом мрію
Про долю іншу та життя.
Така як є...Себе не прикрашаю,
Бо маска на обличчі - це не я.
Проста і щира,все про себе знаю,
Не прикрашаю те,чого нема...
Lyubov 🇺🇦 УКРАЇНА
Вместе с 30 друзьями
Слова, слова... і ранять і лікують,
І до небес несуть і камнем вниз...
І пристрасно нестримано цілують,
І змушують ступити на карниз...
Слова бува, дають надію жити,
Слова ж і вбити можуть. Вистріл- ціль.
Вони уміють душу розтопити,
А можуть і на рану, наче сіль...
А що слова? Сказати і забути...
Та іноді ...на серце, як тавро.
Будьте обачні, я благаю, люди,
Слова- то зерна, сійте лиш добро!
І до небес несуть і камнем вниз...
І пристрасно нестримано цілують,
І змушують ступити на карниз...
Слова бува, дають надію жити,
Слова ж і вбити можуть. Вистріл- ціль.
Вони уміють душу розтопити,
А можуть і на рану, наче сіль...
А що слова? Сказати і забути...
Та іноді ...на серце, як тавро.
Будьте обачні, я благаю, люди,
Слова- то зерна, сійте лиш добро!
Lyubov 🇺🇦 УКРАЇНА
Вместе с 30 друзьями
Жінка -метелик...Загадка ночі,
Колір небес оселився у очі...
Рухи тендітні, в погляді сила,
А за спиною зіткані крила.
Ноти магічні в голос ввібрала,
В пасма волосся ніч заховала,
А на зап'ясток браслет- оберіг,
Щоб захистити високий політ...
Жінка- метелик. А хто її знає,
Що там на думці...У мріях літає...
Бог дарував їй усе це для щастя...
Лиш не лети на підступне багаття...
Колір небес оселився у очі...
Рухи тендітні, в погляді сила,
А за спиною зіткані крила.
Ноти магічні в голос ввібрала,
В пасма волосся ніч заховала,
А на зап'ясток браслет- оберіг,
Щоб захистити високий політ...
Жінка- метелик. А хто її знає,
Що там на думці...У мріях літає...
Бог дарував їй усе це для щастя...
Лиш не лети на підступне багаття...
На этом пока всё
Войдите в ОК, чтобы посмотреть всю ленту