Мій вірш... А ти задумайся дівчино, в свої, ще юнії літа. Тобі сьогодні лиш п'ятнадцять, а ти по горло сита - це біда? Ти вени ріжеш по дурницях, біжиш не знаючи куда. А ще я знаю хочеш ти напиться, втопиться і втікти туди на небеса... Ти думаєш там добре тобі буде?! Не буде ні проблем, ні болю за життя! А ти задумайся дівице що буде тут! Матері без дитя... Спинись! Не край ти серце рідним. Не намагайся боляче зробить. Життя одне, і не спіши замить його прожить! Радій що мама є і братик, і що чекають, вдалі вигляда. І міг тобою б, тато твій пишатись, що ти вся в нього вперта й нелегка...