Привіт, мій милий. Як ти там без мене?
Чи ти не змерз? Чи ти сьогодні їв?
Надворі вже давно безлисті клени
Й пройшло приблизно шість десятків днів
Всі ті хвилини, що тепер минулі,
У нас з тобою вкрадені навік.
А це страшніше, аніж постріл кулі,
А ти до пострілів, на жаль, напевне звик
Ти знаєш, милий, я не сплю ночами,
Мені без тебе тут не сняться сни.
Ти там, борониш мужніми плечами,
Під обстрілами лютої війни
Ти відчуваєш, рідний, я з тобою
Кожну хвилину, кожен лютий бій
У мене, знаєш, вже проблеми з головою,
Я божеволію без тебе, милий мій
Мені тут важко, неймовірно важко
Без твоїх ніжних, твоїх добрих слів.
Якби б могла, перетворилася б у пташку,
Шоб бачити перебіг твоїх днів.