Ніхто не очікував ( все ж, глибоко в душі так хотілося...) Сили, вищі від нас, дали перемогу Тобі! Бо перемогла не Україна, перемогла правда!!! Здається, твоєю творчістю промовляє Всесвіт... Аж мурашки по тілу...
Обережно, двері зачиняються. Наступна станція –
Контрактова площа. Вийти можна, але це не вихід.
Вихід тоді, коли видихаєш з полегкістю, як після сексу.
Коли можна впасти горілиць, а в голові в тебе крутиться,
Як якась призабута мелодія, якась мелодія.
Це як в дитинстві з уроками математики:
Пропустиш їх кілька, а потім вже нічого не розумієш,
Дивишся, диву даєшся, і нічого не розумієш –
Всюди якісь формули, ієрогліфи, цифри, і це радше живопис,
Ніж логіка. Так і з життям: дивишся на нього зачудувано,
Як дитина, почуваєшся, як на новорічному святі: всі
Читають вірші, розігрують ролі, кривляються, фотографуються,
І за все це потім отримують подарунки. Думаєш:
Невже це і є життям, моїм життям,