Хіба ж такої старості хотіла? Свій вік у праці й буднях провела. Та долі кращої у Бога не просила. Минуло все, а ніби й не жила...
Сидить Зозулька сива при дорозі, в хустині чорній, добра і сумна. Старість її - заплакана в тривозі, в ній є наш гріх, і наша є вина...
- Купіть часник! Беріть, мої хороші! Не обминайте, дешево віддам!...
Таким бабусям не шкодуйте гроші. Хто знає, що життя готує нам... Автор вірша Соломія Українець.