Мiй Тато був для мене всим! Бiда...i раптом Вiн не знами. Як важко жити далi з цим...Душа Його пiд небесами. Назад не повернути час, з землi Його вже не пiдняти... Ой, як же ж хочеться хоч раз Тебе ще міцно обiйняти... Гiрка сльоза, у горлi ком, i все це треба проковтнути...Рiдненький, щирий, добрий мiй, Тебе нiколи не забути! Години йдуть, і днi мина, життя iде, так має бути... на серці рани глибина... її нічим не затягнути. Ой Таточку, куди пішов? В які світи? Де ті дороги? Як рано Ти пішов від нас... залишив нам печаль й тривоги... На серці рану залишив, страшну, глибоку, чорну рану, а пям'ятаєш як ростив дві донечки, любив без тями. І внуків дочекався Ти... омріяних трьох гарних внуків,