"Полонь"..Надійку проводжав,
обличчя друзів посіріли,...
В скорботі чоловік стояв,
а сльози бігли, бігли, бігли....
Коли несли твою труну,
у небі птахи враз принишкли...
Вони співати не могли,
бо туга піднімалась вище....
Осиротіла враз рідня,
внучатко, доня, чоловік
Чому покинула мене ?
Без тебе жити я не звик....
"Гармонія" в скорботі йшла,
гірка сльоза котилась тихо...
Подумалось, як рано ти пішла,
чому підкралось таке лихо?...
Життя буяло і цвіло,
"Гармонія" в Полонному звучала,
Даннуся щасливо росла,
а сміху, жартів все нам було мало.
Ти дім свій пильно берегла,
сама, як горличка літала.
Завжди усміхнена була,
ти друзям радість дарувала.
Та згасла ти, як рано-