Вмирає дідусь молодий, а внучка гірко плаче.
Чому ж то доленька така, чом так, а не інакше.
До кого я тепер прийду, до кого я прилину.
Хіба що квіти принесу до тебе на могилу.
Дідусю, милий, дорогий, не закривай ти очі.
Для тебе світла вже нема, а тільки довгі ночі.
До мене слово ще скажи, дідусю дорогенький.
Мене хоч раз ще обніми коханий і рідненький.
Не дише він і нічого не скаже вже внучці.
Лише в тумані дзвонять дзвони і б’ють в дитячі скроні.
Не плач, не плач, внученько моя, не плач моя миленька.
Така вже доленька твоя, щоб ти була сумненька.
Тобі лишаю я скарби усі, які надбала.
Будь доброю ти між людьми і будь завжди ласкава.
Лишаю тобі доброту, лишаю серце щире.
А біль і смут