А я люблю простих людей...
Таких, які говорять щиро...
Які сміються до дітей,
Не мріють про розкішну віллу...
Які недоліки свої
Знаходять сили визнавати...
У них всередині бої
Ведуться з темінню завзято...
А я люблю людей простих,
Які уміють пробачати...
Таких, що бачать власний гріх
І вміють вчасно промовчати...
Людей, які живуть життям...
Саме живуть, а не існують...
Їм не потрібен зайвий крам,
Вони кохання не купують...
Людей, які своє плече
Підставлять у скрутну годину...
І не згадають вам про це,
Як час якийсь потому сплине...
Людей, що світяться добром,
Говорять правду просто в очі...
Не зловживають за столом
І помсти кривдникам не хочуть...
Людей, які брудні плітки
За спиною не станут