Трішки власної поезії! Критикуйте, якщо щось не так!))
Так жити більше, ми не можемо,
Душа болить за хлопців наших!
За що, той лютий ворог,
Так хоче їх від нас забрати?
Невже вони хотіли цього?
За що, їх так вбивати?..
А ти подумай про його матір,
Яка в хатині теплій,
Чекає сина як героя,
Але не в домовині!
Чекає так, що аж сивіє і плаче кожний ранок,
Що син покинув рідну матір, і на передову пішов стояти!
Сказавши на останок: «Матусю - ти чекай, я повернуся, ти тільки пам’ятай!»