Мы используем cookie-файлы, чтобы улучшить сервисы для вас. Если ваш возраст менее 13 лет, настроить cookie-файлы должен ваш законный представитель. Больше информации
На фото мій дядя, Литвиненко Миколай. У віці 20 років, в 1943 році, його забрали на фронт. Чекаючи на переправу через Дніпро, він пише листа своїм батькам. Це був перший і єдиний лист від нього. “Живіть собі спокійно да не забувайте за мене... коли жив буду, то за победой ворога вернусь домой й побачимось.”, - написав він. А через декілька днів загинув під час форсування Дніпра. Форсувавши Дніпро одночасно в кількох місцях, радянські війська зірвали плани німців стабілізувати фронт на великій території. Пам'ятаємо. Перемагаємо.
Пожалуйста, дочитайте до конца. Написано Региной Бретт, 90 лет отроду, Кливленд, Огайо. Желая отметить свое 45-летие, я составила 45 уроков, которые преподала мне жизнь. Это самая востребованна...