Братику мій, рідне наше Сонечко, смерть невблаганна забрала тебе! Як же невимовно тужно, боляче, страшно... Звістка про те, що тебе вже немає в живих підкосила і ніяк не хотіла вміщатися в голові. Серце і мозок не погоджувалися, не сприймали, відвергали цю страшну звістку, але реальність накочувалася страшною чорною, непереборною лавиною. Рідній мій, невже це правда??? Шість днів пройшло, а я й досі не можу повірить і неможу змиритися з цією страшною дійсністю, адже тобі було ще жить і жить, бути для нас усіх острівком щастя, радості, гордості. Але страшна незрозуміла війна забрала наше Сонечко...
Сашичок, біль від такої великої втрати не вщухне ніколи! Братичок - як же ми без тебе