Я дякую, Боже, за всі стежки долі, За
те, що ховав Ти за хмарами зорі , Гартуючи дух, наче сталь у вогні. Я
дякую, Боже, за терня колюче, За зранену душу і біль від образ. За морок
нічний і за хащі дрімучі, Куди міражі затягали не раз. Я дякую, Боже,
за всі буревії, Що душу шмагали, неначе бичем. За сльози пекучі в обмІн
на довіру, За втрату, що серце пробила мечем. Я дякую, Боже, за всі
перешкоди, За “липових” друзів, за зраду й обман. За тих, хто на мене
наклепи наводив, Пускаючи в очі солодкий туман. Я дякую, Боже, за всі ці
терпіння! За те, що всім серцем прощати навчив, Засіяв у душу Любові
насіння, По-новому