Тихше, пташино, притихни на мить!
Хай твій голосок відпочине.
Бачиш - в оселі тій свічка горить,
Там мати оплакує сина.
Вінок у кімнаті і з дерева хрест -
Крається мамине серце.
Пішов захищати свободу і честь,
Змінивши кросівки на «берці»
Плаче невтішна, тисячі літ
Сріблом припудрили скроні.
Сина пустила в тривожний політ –
Мертвим вернувся додому.
Очі примружте, нестримані зорі ,
Не варто так ясно світити!
Немає на світі страшнішого горя,
Як своє дитя хоронити.
Ніщо не змінити - плач чи молись -
І хочеться тільки одного:
Стежкою тою, що тягнеться ввись,
Іти разом з сином до Бога.
Смиренно ступити до Господа в храм
І хай він розкаже: Завіщо?
Єдиного сина у неї забрав,
Її не доспівану пі