Кого ти, іроде, хотів завоювать? Кого ти знищити надумав, сучий сину? Привів навіщо ти на нашу землю рать - Вбивати й грабувати Україну? Жорстокий варвар, нелюд, бузувір. Давно гострив ти пазурі та ікла, Безумний ти від сказу дикий звір, Що до чужих страждань і болю звиклий. Вже не по лікоть – весь ти у крові, Смакуєш біди, горе дегустуєш… В своїй потворно-хворій голові Ніяк звірячий голод не вгамуєш. Прорахував. Тобі не по зубах Оцей "народ, якого Правди сила Ніким звойована ще не була..." З дитинства воля тут тече у жилах. Тут з першим материнським молоком Ми всотуємо гідність і свободу! Хто б не прийшов до нас із батогом - Відчує силу нашого народу. І ти відчуєш... Вже горить земля
... Агов... Ви де ??? Колишні земляки ... Чом мовчите, російські українці ??? Сховали голови свої, як черв'яки... Не колить вам ні в серці, ні в печінці ??? Коли ж ви встигли зрадити себе ??? Коли росія стала вам за матір ??? Занадто вже коріння в вас слабе... Як заштормило, в вас зірвало якір. Забули в Україні отчий дім... Забули, яка мати вас родила... Вдягли на лиця маски пантомім... Повідривали й викинули крила. У ваших жилах українська кров... Ви, як і ми, уміли теж літати... Зреклись минулого... Зреклись себе немов... До сказаного, що іще додати. Чужими стали... Тут і там ЧУЖІ ... Росія - мачуха, не стане вас любити... Її любов - примарні міражі... В чужої матері, ох як не легко жи
Осло, Краков, Варшава, Париж — германские нацисты устанавливали знак V в оккупированных городах, как знак своей победы.
Спустя 80 лет с этим знаком на Европу наступают новые нацисты, теперь с Востока.