Мені байдуже, чи їх Бог простить, Та я орду ніколи не пробачу, За Україну, що в вогні горить, І на колінах за синами плаче! Я не пробачу, я їх прокляну! Щоб захлинулись у пролитій крові! За підлу і приховану війну, Розв’язану з «братерської любові». Їх прокляну за сльози, кров і біль Замучених, скалічених та вбитих, За те, що в Україну звідусіль «Бабла» кацапи пруться заробити! За ці потоки бруду і брехні, Словесне, нескінченне божевілля, Горіти вам в пекельному вогні, Конати від кривавого похмілля! Це не народ! Це стадо, звірина! Захланна, хамовита, кровожерна. Життю там завжди була гріш ціна Лише у п’янстві й матюках майстерна. На нашім горі, крові і смертях Це бидло щастя хоче збудувати!