Я чітко знаю, що минеться все:
Розо́рються і радості, й тривоги,
Відколоси́ться житечко-життя
І Бог збере насіння до комо́ри.
Лишень поло́ва, наче пустоцвіт,
В огні на мить засвітиться зоре́ю
І згасне… і забуде все́нький світ,
Що та була пелю́сткою чиє́юсь...
Бо статус, гроші, слава – суєта,
Котру не покладуть у домови́ну.
Лиш чисте серце, помисли, діла
Підвладні сотворити з нас Людину.
Я чітко знаю, що мине́ться все:
Поїсть іржа́ метал, міль — одежи́ну...
А ти свої скарби в душі збирай
І світ цей грішний полюби дитинно!