Катя Чамлай

https://vk.com/id24888106 Останім часом, часто пишу про щастя.

Воно ж бо - скрізь, варто тільки навчитись помічати!
Як тільки потяг перетинає вказівник з написом "Хмільник"- серце радісно і схвильовано вистрибує з грудей.
Чого б це?
Бо кожен приїзд додому, завжди особливий. І справа не тільки в людях, які живуть тут. Справа у самому місті. Місті, яке дихає твоїми спогадами. Яке пам'ятає вперше розбиті коліна, перші сльози, перше кохання, перші розчарування та перші яскраві перемоги. Місто моє ніби має оооотакене велетенське серце, в якому вміщаються долі усіх його жителів. Тут хочеться бути. Хочеться вірити. Хочеться думати. Тут є над чим думати. Тут є про що шкодувати. Щоб було гірко-гірко і солодко водночас. Тут хочеться відчувати людей більше. Хочеться мріяти і літати, як в дитинстві.
Місто моє, як у Іздрика -" трьохсот тридцяти трьох утеч та трьохсот тридцяти трьох повернень"...
А найголовніше, що кожне повернення сюди дарує таке справжнє солодке щастя!))
Усіх зі святом друзі!) Любіть свої міста і будьте щасливі))