Моя мамочка, на губах усмішка, а в очах печаль.....
Доброй день ,односельчани, такі дорогі серцю, мої земляки. От вже третій рік, як я залишила село і поїхала на пару місяців в гості. Не думала, не гадала, що судьба мене закине на роки... І болить душа в серці камінь, і так хочеться до вас, пройтися селом, зустрітися, просто поговорити, дещо згадати... Знаю змін за цей час стало дуже багато, от і гложе мене тривога невже не побачу, не доживу до часу, щоб постояти на своїй землі, походити своїми стежками, та просто подихати своїм легким з запахом Котилеви повітрям... Людоньки, якби ви знали, яка смута в мене,як хочеться прилетіти до вас, розділити з вами вашу біль та біду. Але нічого не зміниш, лиш залишається молитися за всіх вас.
  • Класс
Показать ещё