У жодній з світових літератур немає такого прекрасного сузір’я жінок - письменниць, яке прикрашає українську літературу. Легендарна поетеса Маруся Чурай, Марко Вовчок, Олена Пчілка, Ольга Кобилянська, Ліна Костенко…
У цьому сузір’ї незгасною зорею сіяє ім’я Лесі Українки.
Світ ще не знав такої поетеси. Безсмертна іскра Прометея запала глибоко в її серце і загорілася ясним вогнем.
Є люди, як свічки, -
Згорають, відходять у небуття.
Є люди. Як зірки, -
Горять і світять все життя.
145 років – це мало для тисячоліття, це багато для життя людини на землі, але це якраз для того,щоб вміти пам’ятати тих, кого любимо; тих, хто своїм життям до зірок дорівнявся, хто своїм талантом зумів зачепити найпотаємніші струни душі…
Сьогодні у бібліотеці-філії с.Зубків ми зібралися для того, щоб ще раз згадати високе поетичне слово Лесі Українки - видатної української поетеси.