Дніпровсько-Київська операція,що втрати лише Першого Українського фронту на Букринському плацдармі та боях за Київ склали 647 тисяч бійців і офіцерів. І це всього за якихось півтора місяця. «.»Назбиралось нвобранців с близько 300 тисяч. (Ця цифра постійно фігурувала на засіданнях воєнради 1-го Українського фронту у селі Требухові під Києвом). Оскільки ці чоловіки перебували під німецькою окупацією, то ставлення до них у червоних командирів було як до зрадників та ворогів народу. Чого варта лише одна фраза маршала Жукова на воєнраді фронту: «Все хохлы -- предатели...» Тому мобілізованих ніхто не збирався обмундировувати, навчати військовій справі. Їх кидали у бій з однією гвинтівкою на трьох. (Заступник командуючого 1-го Українського фронту по тилу генерал Кулешов зумів нашкребти лише 100 тисяч трьохлінійок). Вояки йшли на ворога без складання військової присяги, аби своєю кров'ю «спокутували ганьбу перебування на окупованій території У звільнених від гітлерівців містах і селах вони одразу мобілізували цивільних чоловіків, серед яких часто опинялися 16-17-річні юнаки, а також колишні військові Південно-Західного фронту (командуючий генерал-полковник Михайло Кирпонос)ДВАДЦЯТЬ П'ЯТЬ ТИСЯЧ ВОЇНІВ ВХОДИТЬ У ВОДУ, А ВИХОДИТЬ НА ТОМУ БЕРЕЗІ ТРИ ТИСЯЧІ..Як на мене, це була плата, особливо вищому керівництву не стільки за успіх операції, скільки за геноцид українського народу.