СЛУХАЙТЕ... ТУТ ТРЕБА ПОПЛАКАТИ...
Два місяці пройшло вернулась Оксана літаком до Львова,
І впевнена, що син зрадіє, жива, хоч звісно не здорова.
У центрі в неї є квартира, і батьківська ще буде хата,
Буде Максим її щасливий, а їй, потрібно не багато.
Квартири двері не закриті, терпкий почула запах й дим,
Від ломки корчивсь на підлозі,колишній Ангел, її син.
А очі темні, наче нічка, хоч кольором і голубі,
Розкидані шприци і голки, валялись пляшечки пусті.
Він мовби звір на неї кинувсь,,кричав, що він грошей не мав,
Що через неї батько згинув,на матір руку він підняв.
Штовхнув Оксану на підлогу, неначе батогом шмагав,
Зболіле тіло не боліло, а в серце ніби ніж запхав.
Всю ніч побита пролежа