Україно, Україно,
Рідна наша мати,
Скільки будуть вороженьки
Так тебе терзати?
Скільки будуть тебе, рідну,
На частини рвати?
Бо немає тебе, бідну,
Кому захищати.
Що з тобою тепер буде,
Україно мила?
Обпалили тобі груди,
Обрубали крила.
Війни в нас іще немає,
Та нема й спокою,
Бо не знаємо, що буде
У цьому двобою.
Одна влада пішла геть,
А другая - стала,
Тільки нам від цього легше
Аж ніяк не стало.
Ціни так попіднімали,
Аж хочеться вити,
А ще краще йти на цвинтар
І смерті просити.
Так скажіть мені, за що
Батьки й діди воювали,
Щоб ні діти, ні дорослі
Дома спокою не знали.
Не плюндруйте України,
Не плюйте їй в душу;
Як не важко це писати,
А писати мушу.
Не стріляйте, не воюйте