ГОЛОДОМОР ( 1932–1933. )
Голодна смерть безжалісно косила
Люд в кожнім місті, в кожному селі.
Плач, стогін по землі моїй носила,
Сиріт і трупи сіючи в пітьмі …
Голодомор, небачене страхіття,
Що холод навіває крізь роки,
Що серце кригою до сліз стискає.
Й скорботу розливає навкруги.
Голодомор. Всього лиш тільки слово,
Але волосся піднімається з чола.
І постаті голодних й очманілих
Неначе йдуть до нас із небуття.
Кістляві руки тягнуться до хліба,
Уста шепочуть: “Боже, не вини…“
І сотнями лягають у могили
Мого народу дочки та сини.
Старі , малі … За що вони віддали
Свої надії, мрії та літа?!
За що вони голодні умирали
На чорноземах косячи жита?
Голодомор . Московське лихоліття.
Ц