Знову лікарня, знову операція, знову сльози біль страждання. Хто б знав як важко дивитися на те як страждає твоя дитина. Ти намагаєшся її заспокоїти, а в самої серце рветься на частини. Приходиш в палату намагаєшся показати донечці що ми сильні ми все витримаємо, а крадькома п'єш заспокійливі, щоб якось триматися. Коштів не вистачає і ти розумієш, що ні який ти не сильний, якщо в тебе немає достатньої суми на лікування, а по попереду ще довготривала реабілітація на яку теж потрібні чи малі кошти. Прошу всіх небайдужих допоможіть нам витримати ці випробування. Хто чим може. Ми вдячні всім за підтримку та допомогу. Разом ми сила.