Прошу: пробачте, людоньки мені,
За все, чим перед вами завинила.
Щоб на поверхні душеньки і дні,
Непрощена образа не зотліла.
Простіть мені і я прощаю вам,
Як вчив робити добрий наш Спаситель.
Щоб чистими ввійшли ми в Божий Храм,
В спасенну і святу його обитель.
Щоб трохи стало менше нам гріхів,
Слід друзів й ворогів перепросити.
Хоч друзів значно легше ворогів,
Та нас Господь усіх учив любити.
Пробачте, люди, прикрощі мені,
І я не буду зла на вас тримати.
Щоб у гріхів не грузнути багні,
І в Царстві Божім нам спасіння мати.
Т. Семенченко