-Я Віддаю до вас, мій народ.
Я вимагаю хвилини, вимагаю!
Яка жалюгідна пародія на життя ...
Весь інтернет нею кишить, та й не тільки ми, вже адже знаємо.
Ми діти, з великою коробкою глини.
Ми зліпили свої мрії, ми відчували їхню в руках ...
Ми думаємо, що відчували ...
Ми нібито літали над пеклом, і від дихання глибин його німіли крило ...
Ми, ламаючи зарості чортополох лапами розрізали собою поля. Ми, Великої Королевою ступаємо по мармуру мертвих палат ця замку.
Ми стали тими, ким мріяли, і це стало наркотиком ...
Ми ніколи від нього не відмовимося, як би втомлювалися від нього і не бажали позбутися ...
Наші небеса - коктейль з сумішшю ясного неба і грозових хмар, і ти доторкнися рукою, м'я