Святий куточок раю на корсунській землі, Оте містечко славне, йменоване - Стеблів. Тут Рось і Боровиця зійшлися назавжди. Колись Нечуй-Левицький з них воду чисту пив... На стежці, з крутосхилу до самої води, його незримі й сиві угадую сліди. А поруч ось на скелі, де сонячний граніт, поет Адам Міцкевич із музою зустрівсь... Його "стеблівські вірші" по світу розбрелись, але ім'я в граніті стеблівську гріє вись. Росі мрійливі води, Каньйони-береги, Що раптом переходять в рівнини і луги... Тут чаплі гостродзьобі свій стишують політ, щоб відшукати здобич й подивувати світ... А зорі вечорові, наперекір росі, із ліліями разом купаються в Росі. І вже ніхто не знає, де той Чумацький Шлях - чи то у не