МІЙ КРАЮ ВОЛОШКОВИЙ
Де падають зорі щоночі в смарагдові трави
І храм у віках заховав таємниці князів,
В блакитний вінок свої Стир заплітає заплави,
Крізь сивий туман чути гуркіт стареньких возів.
Село моє рідне! Мій краю завжди волошковий!
Колиска дитинства! Моя світанкова зоря!
Тримаю роками у спогадах запах бузковий
І перші сторінки шкільного свого Букваря.
Пригадую стежку, що змійкою в’ється у полі,
І як під горою джерельна водиця бринить,
Лелек білих ключ, що у серпні ген на видноколі,
Зібравшись у вирій, прощальний нам вальс клекотить.
Твій сад мені сниться, що щедро любив частувати
Дарами, що сонце щодня цілувало у бік.
І хоч у житті мені світом прийшлось мандрувати,
С