Мы используем cookie-файлы, чтобы улучшить сервисы для вас. Если ваш возраст менее 13 лет, настроить cookie-файлы должен ваш законный представитель. Больше информации
...а насправді закохуються не в красу. Закохуються в характер, закохуються в сміх, у волосся, в ямки на щоках, або навіть в родинку над губою. А в красу - ні. Красу просто хочуть...
Всі ми пробували читати старі повідомлення. Які відчуття при цьому виникають? Так дивно, що безліч повідомлень від людей, яких вже нема в нашому житті, безліч людей, які залишились тільки в пам'яті контакту. І коли перечитуєш їх, то зразу згадується все життя, всі моменти, які були колись і які вже ніколи не повторяться
Не любити тебе — не можна. Володіти тобою — жаль. І хвилина діяння кожна Випромінює нам печаль. Бути разом... в однім цілунку. Злить уста і серця свої. Тільки в хвилі нема порятунку... Плачуть вночі лишень солов'ї... Ти в хвилину чуттєвої бурі Не віддайся мені, дивись, Бачиш вечора крила похмурі? То над нами вони зійшлись. Хай нам кажуть: любити можна Тільки раз. Того разу й жаль, І щаслива хвилина кожна Випромінює нам печаль. Не ховайся в зволоженім зорі, Бо розгойдані береги Поглинаючих фантасмагорій Будуть завжди нам дорогі. Ні! Знайти і в чуттєвих бурях Не перейдену нами грань, Щоб не відати днів похмурих, Щоб не знати про гнів прощань. Не любити тебе — не можна, та й любитись з тобою —