Олег Зозуля
5+
РІДНІЙ ШКОЛІ Знайома стежка…знов іду до Школи… Як сорок літ тому вона дітей чекає у парку, Шкільний садок турбують діловито бджоли, Наче по кинутому із дитинства я іду містку… Роки свої я розстелю всі перед нею… Відкрию пазли, із яких складалося життя, Не килимами, а колючками покрите і стернею, Не бісером, гаптоване бідою інколи шиття… Та, якби не було, стою перед тобою… Колишній твій школяр, полковник і поет, Із вдячності прийшов для одкровень з собою, Прошу, пусти у спогади дитинства із су
Олег Зозуля
Олег Зозуля
received a private gift
18 May 2017
  • Like0
ВИШИВАНКА Сьогодні особливе одягну… Що наша Слава й наш Священний хрест, Що відвело від українців не одну біду, Що кликало мільйони на протест… Що оголошувало праведну війну… Що так бісило й вивертало ворогів, За що заплачено на фронті молоду ціну, На що ніколи не одягнеш ланцюгів… Наш оберіг, наш автентичний код… Що дух підносить Українства над усім, Веде, що до тріумфу й перемог, За що страждав нескорений Устим… Що сіяло зерно й плекало мир, За що і в Що стріляв НКВС, Святинь цих брали до
КАРА Погода за вікном така ж, як у душі, Був дощ і знову насуває хмара, Все сіре і такі ж записую вірші, Це за хвилину щастя тут триває кара… Звичайний день…все темне і пусте, Безколірно-банальне, як і все звичайне, Куди не гляну…усе не так, й не те, І враження, що все це буде крайнє… А ось і марення, без них і не бува, На тому місці, де була, уже немає, Он, за вікном Ти мокнеш і вода, Стікаючи, Твій образ розмиває… Чужий я проклинаю немісцевий дощ, Що прилетів від Тебе, щоб замити, Твої слі
ЯК ВАЖКО НЕ УМІТИ НЕ ЛЮБИТИ Як важко не уміти не любити… І день пройде і два…воно замре, Як пташеняті в холоді...не жити, Так і воно без Тебе пропаде… Один уже…і думи наче пастка, Картають тугою без доказів, за що… Життя безлике, наче після праски, Лежить в полиці і не здатне ні на що… Ідеш кудись, й питаєш, а навіщо? Якщо поїв, не розумієш смак, Відповідаєш на дзвінки автоматично, Навколо все пусте, віддав би і за так… І, що то за напасть, щоб не любити, Як тільки втратив, зразу зрозумів,
СЕРЦЕ Хочу сказати про наші серця… Гнуться на нас і плати не просять, Переживають то радість то страх, Неоднозначні, хоч ледь це виносять… Вічно щось з ним, і поКою нема, Хоче – вискакує наче там тісно, В мріях летить, хоч тримай обома, І, щоб любив, потихеньку так тисне… Ще у дитинстві маленьке вже б’є, З маминим серцем воно співпадає, Люблять його, набирає своє, Часті падіння і часто ридає… Кличе у вир поки ще молоде, Грає як кров, то працює так гарно, І, як все добре – воно золоте, А, як
До Вашої уваги друга передача "Та не однаково мені...", яка вийшла у ефір на хвилях Українського радіо "Культура" 11.05.2017. Щира подяка редактору і ведучій Тамарі Іванівні Бортняк. Гарного прослуховування, друзі!http://schedule.nrcu.gov.ua/grid/channel/period/item-listen-popup.html?periodItemID=1635384
ПІЗНЯ ЛЮБОВ Коли здається пізно, щось міняти, Трапляється весна закрутить знов, Щоб, вже забутим, жити надихати, Приходить у серця Пізня Любов… Без сумнівів вона замінить крапку, На недоказані три крапки у кінці… Затіє нам зустріти чарівну панянку, Відчути поцілунок на її руці… Вона так може стрімко схвилювати, Що сон покине, як давно було колись, Коли могло іще здорове серце стати, Бо губи, не шукаючи, знайшлись… Коли рука тремтить, але шукає руку, Уява мріє тіло все судомами звести, Нареш
Шановні друзі, до Вашої уваги перша передача із циклу підготовленого на каналі "Культура" Українського радіо, яка вийшла в ефір 09.05.2017 о 10.40 під рубрикою "Та не однаково мені...".
Show more