МОЄ "ШУШЕНСЬКЕ"
Багато літ, неначе в засланні,
Садибу маю на околиці села.
З лісами поруч, на Лукавиці,
Шкода тільки, що гір нема.
Спочатку план тут малювала,
Дуже хотілося щось особливе посадить.
Всю душу віддавала, та не знала,
Що, за доброту свою доводиться платить.
Потвор багато розвелось на цьому світі,
Але ти Боже їх не осуждай.
Вини подібні людям, хоч бувають люті,
Багато хочуть - Ти їм по заслугам дай!
Давно саджаю руту - м' яту,
Як символ Української землі.
Ми з нею можем ще зачарувати,
Того, кому потрібна я, а він лише мені.
Так приворожує і манить запах квітів,
Від вітру цвіт черешні тихо опада.
За зелень трав і небес блакиті,
Творцю - моя подяка і хвала.
Нехай ростуть і