Колись у Зарваниці, біля диво-криниці,
Монаху об'явилась Цариця Пресвята.
Зі сну його збудила і рани всі зцілила,
Водою, яка досі тече там з джерела.
Монах Марію прославляв і Зарваницею назвав.
Те місце, що святе й для душ всіх дороге.
Роки минали і минали, люди історію цю знали.
І з вірою всі йшли туди, у роки миру і війни.
Але не всі її любили, так як Вона того хотіла.
Дехто не мав таки пошани, і руйнував каплички й храми.
Та все ж свого не досягли, воду джерельну не змогли
Ані замурувати чи від людей сховати.
А люди линули туди і з вірою у серці йшли.
І Матір з Сином полюбили, а згодом храми відновили.
І зараз місце це - Святе, богатство світу неземне.
Красиве, Боже, наче Рай... У тій