Йде жінка по пустелі, спека. Бачить людина лежить на піску, вмирає: - Води- и ... Жінці стало шкода останні краплі води, які залишилися в пляшці, не дала, пішла далі. Йшла вона довго-довго, і раптом прокинулась у неї совість. Повернулася. А людина вже померла. - Так давайте вип'ємо, дівчата, за те, щоб давати коли просять, а не коли хочеться дати, а вже нема кому.