СПОВІДЬ НЕНАРОДЖЕННОГО
ДИТЯТИ
Шукали ручки материнське
серце... А воно холодне, наче
лід... -Мамо, люба, тільки ти не
сердься, Що тобі від мене
стільки бід... Вибач, що я стало
згустком болю. Підпирало
груди і боки... А тепер,
матусенько, з тобою Надійшов
розлуки час важкий... Потерпи,
не плач і не журися - Скоро й
сліду не залишиться в тобі. Вже
моє серденько тихше б'ється,
Бо почуло брязкання ножів.
Мов пружина, стали ноженята -
Їм би ще міцніти і рости!...Щоб
колись наздоганяти тата... Знов
ці мрії... Матінко, прости... Це я
так... Як кажуть, перед смертю.
Якось легше трішечки стає... А
як важко буде-я потерплю,
Щоб здоров'я не калічити
твоє... Хороше мені було з
т