З болем у серці, зі сльозами на очах поминаємо дорогого, незабутнього, вічно живого в моєму серці папочку Свирид Володимира Михайловича, з дня смерті якого 5 лютого минуло 40 днів.
Спорожніла без тебе земля... той страшний день прийшов раптово, а біль залишається на все життя. Білим журавлем ти відлетів у вічність. Так пусто стало на душі, і серце плаче кожен день від болю, і огортає тихим смутком все навколо, безповоротно у минуле відлітає час. Думками, спогадами лину до тебе, кличу, але вже ніколи не почути мені твого «алло», не погляну в твої лагідні очі, не почути мені твоєї поради, побачить тебе хоч на мить. Ти вічно будеш жити, тебе мені ніяк не повернути, вогник світла назавжди погас