…А ти не плач. Твій син…
Найближча, у житті моїм, людина…
Обставини нас змінюють… Не в тім…
Не в тім для себе ти знайдеш причину…
Я мовчки, тихо видаляю назавжди
Всі фото, телефони і адреси…
А ти не плач. Не треба. Ти зажди…
Зустріне він, побачиш, іще свою принцесу.
Я вірю в те, що це усе мине.
Тепер уже донькою потрібно звати іншу.
А ти не плач, обнявши не мене…
Бо звикла я чомусь не змінювати рішень…
© Людмила Ковальчук